Шопка дерев’яна “Триптих” (велика)

Сповнене сакральности й щирих сподівань, Різдво символізує чистоту й духовність, які дарує прихід Ісуса Христа.
Збереглось чимало канонічних та апокрифічних текстів про народження Сина Божого. Осмислюючи їх, люди впродовж
двох тисячоліть, кожен по-своєму, виявляли шанування Ісусу — у молитві, піснях чи обрядових дійствах. Серед них
зосталась і традиція встановлювати шопку — композицію Різдва Христового.

Залежно від країни «шопка» має різні найменування. В українську мову це слово, як і сама традиція, перекочували з
Польщі. Відпочатково її ставили від Різдва Христового до Стрітення Господнього у храмах, проте згодом мініатюри
вифлеємської стайні з’являються в оселях заможних українських родин.

Зовнішньо шопки нагадують вертепну скриню або хатинку, що зображує ніч, коли народився Спаситель. На теренах
України їх масово почали виготовляти у ХХ столітті з дерева, глини й паперу. Нині найбільшу шопку встановлюють у
храмі святого апостола Петра, що у Тернополі — серці етномайстерні «Коза Дереза». Композиція завширшки 40 й
висотою 20 метрів потрапила до Книги рекордів України та налічує десятки фігурок звірів і біблійних персонажів.

Стародавня традиція шопки йде з часів, коли неписьменним прихожанам за допомогою скульптурних композицій у
церкві оповідали біблійну історію народження маленького Ісусика у Віфлеємі.

Пізніше, коли міста росли та кількість містян збільшувалась, вертепи почали встановлювати і перед собором.
Ще далі – влаштовували костюмовані вистави із використанням яскравих костюмів, знакових атрибутів,
лялькового театру та пісень-оповідок про Диво-Дивне.

Ми бережемо цю традицію, оповідаючи в казках-легендах та оспівуючи в піснях-колядках нашим дітям й онукам про силу любові й добра, що керують нашим світом.