Шопка дерев’яна “Будиночок”

Сповнене сакральности й щирих сподівань, Різдво символізує чистоту й духовність, які дарує прихід Ісуса Христа.
Збереглось чимало канонічних та апокрифічних текстів про народження Сина Божого.
Осмислюючи їх, люди впродовж двох тисячоліть, кожен по-своєму, виявляли шанування
Ісусу — у молитві, піснях чи обрядових дійствах. Серед них зосталась і традиція встановлювати
шопку — композицію Різдва Христового.

Залежно від країни «шопка» має різні найменування. В українську мову це слово, як і сама традиція,
перекочували з Польщі. Відпочатково її ставили від Різдва Христового до Стрітення Господнього у храмах,
проте згодом мініатюри вифлеємської стайні з’являються в оселях заможних українських родин.

Зовнішньо шопки нагадують вертепну скриню або хатинку, що зображує ніч, коли народився Спаситель.
На теренах України їх масово почали виготовляти у ХХ столітті з дерева, глини й паперу.
Нині найбільшу шопку встановлюють у храмі святого апостола Петра, що у Тернополі — серці
етномайстерні «Коза Дереза». Композиція завширшки 40 й висотою 20 метрів потрапила до
Книги рекордів України та налічує десятки фігурок звірів і біблійних персонажів.

Стародавня традиція шопки йде з часів, коли неписьменним прихожанам за допомогою скульптурних
композицій у церкві оповідали біблійну історію народження маленького Ісусика у Віфлеємі.

Пізніше, коли міста росли та кількість містян збільшувалась, вертепи почали встановлювати і перед собором.
Ще далі – влаштовували костюмовані вистави із використанням яскравих костюмів, знакових атрибутів,
лялькового театру та пісень-оповідок про Диво-Дивне.

Ми бережемо цю традицію, оповідаючи в казках-легендах та оспівуючи в піснях-колядках нашим дітям
й онукам про силу любові й добра, що керують нашим світом.